Складність механізму перенесення друкарської фарби полягає в тому, що всі розглянуті вище фактори діють одночасно в зоні друкарського контакту в тисячні частки секунди. Крім того,

Особливістю флексографії на відміну від інших способів друку є те, що тиск на ФДФ має бути незначний. Тому найменші його коли­вання при друкуванні тиражу значно впливають на якість відбитків. Деформаційні властивості ФДФ теж змінюються, що також призво­дить до спотворення зображення на відбитку. Встановлено, що при недостатньому тиску на ФДФ погано задруковуюгься суцільні й темні растрові ділянки зображення, виходять нечіткими краї растрових еле­ментів, спотворюється тональність зображення. При занадто високому тиску стають нечіткими (роздавлюються) краї зображення, спотво­рюються растрові елементи, змазуються (особливо в напрямку твірної ФЦ) і забиваються растрові елементи в тінях зображення.

Регулювання тиску на ФДФ суттєво впливає на якість друку, при­чому різні ФДФ і ЗМ по-різному реагують на цей тиск. Друкування на папері потребує більш високого тиску, ніж на плівці. Оптимальні зна­чення тиску (при друкуванні на плівці завтовшки 60...70 мкм і на па­пері завтовшки 80... 100 мкм) можуть витримуватися при мінімаль­них допусках на биття циліндрів і товщину ФДФ.

Друге важливе питання — взаємодія між фарбою та ФДФ під час друкування тиражу. Поряд з модифікацією твердості та пруж­ності ФДФ, спрямованою на поліпшення переносу друкарської фар­би, багатьма установами та промисловими підприємствами прово­дяться дослідження з метою виявлення взаємодії між фарбою та ФДФ, яка теж впливає на перехід фарби.

Вивчення цієї взаємодії починається з вимірювання поверхне­вого натягу друкарської фарби, що дає змогу визначити, наскільки легко вона видаляється з поверхні полімерної ФДФ. Це є спробою кількісно оцінити й описати взаємодію, зумовлену адгезією між поверхнею форми та фарбою. В разі водорозчинних флексоїрафіч - них фарб можна оцінити притягування або відштовхування між ФПП і фарбою. На основі цієї концепції розробляються модифікації ФДФ з високим вмістом відштовхуючих розчинників і нові друкарські фар­би, що поліпшують процес перенесення фарби.

Третім питанням, яке слід розглянути, є хімічна сумісність фар­би, ФДФ і ЗМ. Друкарська фарба має містити органічні розчинни­ки; це, як правило, спирти або гліколеві ефіри. Вони застосовують­ся для розчинення зв’язувальних смол і регулювання швидкості висихання фарби.

Фотополімерні ФДФ мають бути стійкими до дії спиртів і спир - тоацетатних сумішей. Однак такі фактори, як вміст і природа роз­чинника, можуть агресивно діяти на ФДФ, призводячи до втрати її фізичних властивостей (набухання).

Друкарську фарбу і фотополімерну ФДФ необхідно розглядати як єдину систему. Тому треба перевіряти їх сумісність з початкових ' етапів виготовлення та використання. ЗМ теж слід розглядати як елемент цієї системи. Як відомо, шорсткість і неоднорідність повер­хонь впливають на їх змочування і адгезію. Полярність поверхонь доповнюють дані, пов’язані з поверхневою енергією. Це важливо для здобуття оптимальної адгезії, якій сприяє однакова полярність друкарської фарби і ЗМ. Проте динамічний поверхневий натяг ФДФ і ЗМ зумовлює механізм переходу фарби під час друкування.

На якість переносу друкарської фарби на ЗМ впливають також капілярний ефект останнього, поверхневий натяг і зволоження фо - тополімерної ФДФ і фарб на водяній основі та їх взаємодія. Система подачі друкарської фарби з фарбового резервуара, її дозування та подача на ФДФ теж впливають на механізм переходу фарби на ЗМ. АВ і ракельні ножі є важливими елементами, що впливають на якість друку. Сучасні АВ можуть контролювати колір фарби, збільшення розміру растрової точки та чистоту відбитка.

Перехід друкарської фарби з фарбового резервуара на АВ та її дозування здійснювали тривалий час за допомогою дукторного ва­лика. Еволюція нижнього дукторного валика почалася з першої кла­сичної конструкції, в якій співвідношення кутових швидкостей ані- локсового та дукторного валиків було 1 : 1, потім воно стало 3 : 1; пізніше з’явилися механізми, що дали змогу змінювати це співвідно­шення. Найбільшим обмеженням була несталість об’єму перенесе­ної фарби в інтервалі швидкостей, які використовувалися при дру­куванні, що вело до зміни якості відбитка. Винахід і застосування ракельного ножа привели до повної відміни дукторного валика. Механізм із ракельним ножем забезпечив рівномірну подачу дру­карської фарби.

Сучасну коміркову систему для подачі друкарської фарби з ви­користанням закритого колектора з подвоєним ракельним ножем було розроблено для забезпечення кращої якості друку. Викорис­тання нових матеріалів дало змогу підвищити стійкість проти спра­цювання ракельних ножів і АВ.

Висока якість друку забезпечується при оптимальному виборі ФДФ, АВ, друкарської фарби та ракеля.

Таким чином, структура ФДФ, спосіб її виготовлення, струк­тура растра, конструкція АВ, швидкість ФДМ, ЗМ, в’язкість дру­карської фарби, тиск на ФДФ, встановлення циліндрів і валиків на підшипниках, кут нахилу растра, взаємна швидкість обертан­ня валиків і циліндрів та інші фактори впливають на перехід дру­карської фарби з АВ на ФДФ, а з неї — на ЗМ. Тому необхідною є спільна робота виробників друкарських фарб, виготовлювачів ФДФ і працівників друкарень з метою постійного поліпшення якості переходу фарби під час флексографічного друкування про­дукції.