Після виготовлення конструкції в її перерізах ще до завантаження переважно діють початкові на­пруження, що є наслідком попередніх деформа­цій. Вони називаються початковими, або власни­ми, внутрішніми, залишковими тощо. Ці напру­ження завжди внутрішньо зрівноважені, а тому їхні епюри двозначні. Причини виникнення по­чаткових напружень найрізноманітніші, але най­частіше вони температурного походження — не­рівномірне вистигання після прокатування
(рис. 2.11, а), нерівномірне нагрівання та охолод­ження при зварюванні (рис. 2.11, б) тощо.

Під час завантаження на поле початкових на­пружень накладаються напруження від силових впливів. Тому сумарні епюри напружень можуть суттєво відрізнятися від отриманих внаслідок розрахунку. При несприятливому розподілі на­пружень спостерігається більш ранній перехід у стадію пластичності, а при наявності плоского чи об'ємного напруженого стану — схильність до крихкого руйнування.

Зменшити початкові напруження можна, ство­ривши умови для рівномірної зміни температури у всьому перерізі елемента або повторним на­гріванням до температури, що перевищує межу фазових перетворень, і рівномірним охолоджен­ням. Обмежити або зняти початкові напруження можна також шляхом пластичного деформування елемента. Але при цьому матеріал стає крихкі­шим, оскільки частина пластичних деформацій реалізується у процесі деформування.