У цілому ФПМ набрякають у тих рідинах, де проводиться вимивання незаполімеризованих пробільних елементів. У розчинни­ках, протилежних за полярністю до плівкоутворювального поліме­ру, набрякання не спостерігається (табл. 2.3). ФПП дають змогу дру­кувати на різноманітних матеріалах і мають достатні технологічні та репродукційно-графічні параметри.

Принципово час виготовлення сучасних фотополімерних ФДФ не перевищує 1 год. Флексографічний друкарський процес характе­ризується невеликим інтервалом тиску (в основному 0,1...0,5 МПа). Для забезпечення легкого контакту потрібні рівнотовщинність ДФ (відхилення до 0,03 мм), а також оптимальні параметри пружно - еластичних деформацій. Застосування вищих питомих тисків під час друкування веде до розтискування друкарських елементів і, як на­слідок, збільшення тональних градацій, особливо на ділянках світлих тонів і півтонів.

Дані, наведені в табл. 2.4, показують, що за деформаційними параметрами фотополімерні ФДФ можна поділити на три типи: ма - лодеформовані (ФЛЕКСОФОТ, СУЯЕЬ НОБ); середньодеформо - вані (РЬЕХЬЮНТ БЬ КОК, СУЯЕЬ ЬР, СУКЕЬ РО, ЕЬАЗЬСЖ А; «Омега Е»); високодеформовані (КУЬОБЬЕХ МА, ІЧУЬОРЬЕХ БО, ФДФ «Аквафлекс»).

Слід зазначити, що в усіх випадках розробники фотополімер­них ФДФ прагнуть досягти низького рівня пластичної деформації Епюст, що сприяє збереженню стандартної товщини форми навіть при мільйонних тиражах. Більша частка пружної (миттєвої) дефор­мації Е сприяє збільшенню швидкості друку завдяки швидкому відновленню друкарських елементів після контакту під час друку­вання.

&“)П0И0ВаИ° ПР°ТЯГ0М 30 “ часом спостерігається тенденція

*

До зменшення загальної товщи­

Ни форми і застосування ком­пенсаційних шарів, які перево­дять частину деформацій з друкарських елементів на елас­тичну основу. Для збереження потрібної товщини ФДФ при використанні тонких пластин застосовують постійні пружно - еластичні основи, які встанов­люють на ФЦ. Монтаж ФДФ у цьому разі проводять на двобічній липкій стрічці і при­клеюють до ФЦ безпосередньо в машині. Така операція скорочує час підготовки форми до друку, підвищує якість відбитків і знижує собівартість технологічних про­цесів.

Ці технологічні новації викликали великий інтерес до флексо - графії. Тому на багатьох підприємствах проводять реконструкцію на­явного обладнання високого та офсетного друку з переорієнтуван­ням на флексографічний. Спостерігаються тенденції до збільшення формату та швидкості друку, зменшення часу зміни оригіналу тощо.

Узагальнюючи викладене, можна констатувати, що для більшості сучасних фотополімерних ФДФ характерні такі вимоги та власти­вості:

Переважає тенденція поліпшення репродукційно-графічних па­раметрів ДФ. Заявлена роздільна здатність 60 ліній/см обмежена, як правило, максимальною роздільною здатністю АВ (200...240 ліній/см);

Для друку слід застосовувати тільки рекомендовані фарби, ос­кільки можуть відбутися значні градаційні зміни через набрякання друкарських елементів. З’являється тенденція до відмови від кла­сичних фарб, застосування концентрованих водяних фарб і фарб ультрафіолетового твердіння, нові фарби забезпечують добру по­кривну здатність, невеликий час закріплення та інертність до мате­ріалу ДФ;

Для здобуття високоякісних відбитків переважає тенденція за­стосування м’якоеластичних форм з жорсткішим друкарським ша­ром і паралельним використанням прецизійних друкарських валів і високолініатурних АВ;

Наявні тенденції розвитку флексографічного виробництва у світі й Україні, зокрема, значною мірою забезпечені використанням ви­сокоякісних фотополімерних ФДФ з параметрами репродукційно - графічних характеристик, порівняними з аналогічними параметра­ми ДФ високого та офсетного друку.