Композиційні електролітичні покриття (КЕП) - це покриття, які отри­мані гальванічним методом і складаються з металевої матриці і тонко - дисперсних часток другої фази, розподілених в її об’ємі. Розмір таких частинок коливається у межах 0,01...50 мкм, кількість - від 1 до 50 об’ємних відсотків.

Як дисперсну фазу використовують порошки окремих елементів, але найчастіше застосовують хімічні сполуки на органічній чи неорга­нічній основі - безкисневі тугоплавкі сполуки, оксиди, полімери та ін.

Тонкодисперсні частинки в необхідній кількості вводять в електрохі­мічні ванни. У процесі електролізу частинки осаджуються на катоді і за­рощуються іонами металів, що виділяються на катоді. Залежно від властивостей і кількості дисперсної фази (КЕП) можуть мати високі зна­чення твердості і зносостійкості, жароміцності, жаро - і корозійної стійкості, анти - І фрикційні властивості та інші необхідні експлуатаційні характеристики.

Композиційні комбіновані електролітичні покриття поділяються на одношарові (рис. 1.7 а) і багатошарові (рис. 1.7 б, е).

Рис. 1.7. Композиційне комбіноване електролітичне покриття:

1 - матеріал основи; 2 - композиційне покриття

У свою чергу, за характерними ознаками і призначенням КЕП поділяють на моно - і поліметалеві, моно - і полікомпозиційні, тонко - і тов­стошарові, моно - і поліфункціональні.

Структура одно - і багатошарових КЕП залежить від багатьох фак­торів: розміру частинок другої фази, їх взаємного розташування, приро­ди частинок (хімічного складу, електропровідності, міцності) і режиму електролізу.

Встановлено, що чим більше розмір частинок, тим менша їх кіль­кість вкорінюється в осад.

Наприклад, при отриманні КЕП на основі нікелю при зміні розміру частинок від 1 до 10 мкм вміст часток в осаду знижується в два-три ра­зи. Крім того, частинок в осаду тим більше, чим вище їх електропровід­ність і чим вони легше та твердіше.

і Н? ухпва оіб ііотека. ,к J. i«‘ гехиКтог*

Пі Vi it t у,