Центрово-стиснені колони. Найдоцільніше засто­совувати трубобетон при проектуванні центрово - стиснених колон. У цьому випадку бетон і труба працюють дуже ефективно.

Для центрово-стиснених колон стержень ут­ворюють з одного елемента, обмежуючи його гра­ничну гнучкість, як і для сталевих конструкцій.

З'єднують елементи колони по висоті за до­помогою електрозварювання. Найпростішим є сухий стик, при якому в елементах, що з'єдну­ються, бетон ретельно вирівнюється. Окремі еле­менти зварюють після досягнення в бетоні міц­ності 40...50 % проектної без додаткових закладних деталей та замонолічування. Іноді для досягнення дещо герметичнішого мокрого стику в торцях еле­ментів під час бетонування залишають порожни­ну, в яку після зварювання вводять цементний розчин через отвір. Цей стик складніший у ви­готовленні, менш надійний в роботі, тому що міц­ність розчину може бути меншою, ніж міцність бетонного ядра.

У зварних стиках подекуди застосовують ста­леві накладки або спеціальні з'єднувальні за­кладні деталі.

Для • збірно-розбірних конструкцій раціональ­ними є болтові з'єднання за допомогою фланців, що також вимагає ретельного вирівнювання по­верхні бетону на торцях.

Бази центрово-стиснених колон (рис. 12.4) мо­жуть бути шарнірними або жорсткими. Най­простішою шарнірною є база, що складається з товстої опорної плити, до якої приварено трубу, при цьому бетонування колони доцільно здійсню­вати після утворення з'єднання. В протилежному випадку бетон у торці стержня необхідно ретель­но вирівняти.

У жорстких базах опорна плита може мати більші розміри, тому для передачі зусилля від трубобетонного стержня доводиться застосовува­ти сталеві косинці чи траверси.

Анкерні болти для прикріплення колони до фундаменту встановлюють згідно із розрахунком. Розрахунок опорних плит і анкерних болтів ви­конують так, як і для сталевих конструкцій.

В оголовниках колон для збільшення площі опирання влаштовують горизонтальний опорний лист (див. рис. 12.4). При цьому можна застосо­вувати косинці чи сталеві консолі, приварені до труби. Розміри зварних швів призначають за роз­рахунком.

Наскрізні трубобетонні колони можна викону­вати у вигляді решітки з окремих кутників або у вигляді розпірок із листів чи труб, площу по­перечного перерізу яких визначають згідно з роз­рахунком так, як і для сталевих колон. Коли ут­ворюють решітки з кутників, то застосовують фа - сонки, що зумовлює збільшення витрат металу, робить процес виготовлення трудомістким. Тому доцільніше використовувати розпірки.

Як приклад розглянемо трубобетонну опору для підтримки транспортної галереї гірничо-зба­гачувального комбінату (рис. 12.5). Баштові опо­ри — це багатоповерхові рамні системи, чотири стояки та розпірки яких виконані з трубобетону. Сталеві елементи колон збирають та зварюють безпосередньо на будівельному майданчику. Пе -

Рис. 12.4. Шарнірна (а), жорстка (б) бази, оголовник колони (в) та консоль (г) для спирання балок.

Редусім монтують вітки опор, а потім приварюють розпірки до віток. При цьому заздалегідь між вер­тикальними вітками та горизонтальними розпір­ками прорізають отвори.

Після встановлення та вивіряння опори усю систему пневматичним способом заповнюють бе­тоном через отвір, залишений знизу однієї з віток. Бетон подають доти, поки він не з'явиться в спе­ціально залишеному отворі у верхній частині сто­яка з протилежної частини опори.