Гідромеханічне вимивання ФПШ струминним розпилювачем
Гідромеханічна дія вимивного розчину на фотополімерну копію реалізується різними способами: ультразвуковим, електростатичним, гідравлічним та ін. З них найбільш економічним і надійним є гідравлічний спосіб. Для видаляння незаекспонованих ділянок фотополімерної копії струмінь, що витікає із сопла, повинен мати максимальну кінетичну енергію. Ефективність способу залежить від гідростатичного напору, характеристик розчину струменя та густини зрошування поверхні копії.
Розпилення струменя розчину характеризується рівномірністю розподілу рідини по перерізу факела, кутом розкриття останнього, кінетичною енергією розпиленого струменя. На якість розпилення впливають тип та геометричні параметри гідравлічних сопел.
Швидкість витікання рідини із сопла залежить від гідростатичного напору:
У-рІьн-О., (2.11)
Де ф — коефіцієнт швидкості; g— прискорення вільного падіння; Н
— тиск у гідросистемі; б — витрата рідини; мг — площа перерізу вихідного отвору сопла.
Витрата рідини Q, діаметр струменя й та швидкість витікання
V пов’язані між собою співвідношенням
0 = 0,25 є я ^ IV, (2.12)
Де є — коефіцієнт стиску струменя.
Як випливає з (2.10) і (2.12), із збільшенням коефіцієнта стиску струменя рівномірність струминного оброблення підвищується, оскільки радіальна швидкість ^наближається до осьової швидкості струменя V.
При віддаленні сопла від поверхні пластини форма струменя
змінюється. Підставивши вирази (2.10) і (2.12) в рівняння конвек - тивної дифузії (2.7), дістанемо
0, 75.4рл/^ (2Ш-Н2) = РІ±-
Л. і.3 / ли2
(2.13)
2гЬ^ 4 ' дНі
За межами початкової ділянки струменя Хп (рис. 2.33, а) внаслідок розширення і розпаду осьова й поздовжня швидкості та динамічний тиск зменшуються за деякою гіперболічною залежністю, а по перерізу факела різко спадають за кривою Гаусса від максимального значення до мінімального в граничній зоні. Цю ділянку струменя Хо, що має досить значні розміри та густу внутрішню структуру, називають основною.
Рис. 2.33. Схема розпилення струменя рідини (а) та перехід її статичного тиску в динамічний (б)
Форма розпиленого струменя в разі струминних форсунок відповідає формі вихідного отвору, і циліндричне сопло рідина покидає у вигляді циліндричного струменя, а щілинне — у вигляді віялоподібної плівки, плоскої з обох боків.
На гідродинамічні властивості струменя та його склад впливають форма і розміри внутрішнього профілю сопла. Згідно з рівнянням Бернуллі для будь-якого перерізу сопла справджується рівність
•^П=^СТ+/дИН+^=-^- + — +f[< (2 14)
Де jРп, Per, Рди„ — повний, статичний і динамічний тиски відповідно; Хр — втрати тиску в соплі, зумовлені гідравлічними опорами; р
— питома вага рідини; V — швидкість потоку в соплі.
При входженні в сопло швидкісний напір рідини незначний. У міру звуження сопла відбувається поступовий перехід статичного тиску в динамічний. В кінці перерізу сопла статичний тиск повністю перетворюється на швидкісний (рис. 2.33, б).
Розв’язавши рівняння Бернуллі відносно статичного тиску, знай-
ДЄМО Р«-Рш-У{ 14 (2Л5)
Де Г/ — радіус сопла, що визначає нахил його внутрішніх стінок.
Цей нахил впливає на структуру граничного потоку рідини та його турбулентну кінетичну енергію на виході із сопла, кінетична енергія рідини, що проходить через сопло за одиницю часу, визначається виразом
^=-£^=Р£/^Я^2*я. (2.16)
При сталих площі у поперечного перерізу сопла і напорі Н у гідросистемі витрата рідини через сопло залежить від коефіцієнтів втрат ц та швидкості <р, а кінетична енергія — від добутку щ>2, що враховується при виборі форми сопла.
Найбільш рівномірну зміну має швидкість потоку рідини в соплі, а отже, і поступовий перехід статичного тиску в швидкісний відбувається в соплі конощного профілю (табл. 2.7).
Таблиця 2.7. Коефіцієнти витікання рідини для сопел різних типів
|
Рівняння Бернуллі для струменя, що витікає із сопла, з урахуванням втрат енергії має вигляд
Р„=Р + 0,5р КА(1 + £с), (2.17)
Де Р — тиск у середовищі, в яке витікає рідина; Ук — швидкість течії струменя в стисненому перерізі сопла; £с — сумарний коефіцієнт втрат.
Відношення площі стисненого перерізу струменя / до площі сопла називається коефіцієнтом стиску струменя:
'еір № |
Витрата рідини через сопло визначається виразом |
(2.19)
(2.20)
Або
Де ц = срє — коефіцієнт витрат.
На форму струменя, що витікає зі щілинного сопла, впливають розміри вихідного отвору — довжина <іта ширина <іа щілини. На рис. 2.34 показано схему для розрахунку плівки рідини, що витікає з вузької щілини. Передбачається, що в разі відсутності зовнішніх сил товщина плівки змінюється, починаючи з відстані г від початку координат, за законом
8 = КеІг , (2.21)
Де К — емпіричний коефіцієнт, який залежить від співвідношення
Вважаючи, що на великій частіші контуру плівки кут між дотичною до цього контуру та радіусом-вектором г невеликий, дістаємо рівняння
(2.22) |
2ДР ----- И. Р |
Ър Іг=1-со5(а-сц))+|(а-сц)),
А.. (2.24) |
Рис. 2.34. Схема для розрахун - (2 25) плівки рідини, що виті - 4 ' кає із щілинного сопла |
Відстань від початку контуру плівки до площини щілинного сопла (див. рис. 2.34) визначається виразом |
Довжину частини плівки, що не розпалася, можна визначити за формулами: |
1= г2/ Ке при М= /^Рі<1’310“3; |
Кут а*, можна визначити за формулою, здобутою з рівняння нерозривності:
Де Ш1=рУ^ксіа - критерій Вебера.
При М£5,8-10-3 маємо
-і*-31 (2.26)
Сила активної дії суцільного струменя на поверхню визначається виразом
Р = /яГ=Г„<2. (2.27)
У зв’язку із викривленням ліній струму при розтіканні рідини фактично
Р= кУрО, (2.28)
Де £= 0,92...0,95.
Формула для розрахунку швидкості витікання струменя має вигляд
V = АА4Р. (2.29)
У загальному випадку, якщо поверхню розташовано під кутом до осі струменя, сила тиску
Р - Vр0.( - сова) . (2.30)
На підставі (2.13), (2.16) і (2.30) можна виділити основні фактори, що впливають на характер розподілу рідини по ловерхні ФПП, а отже, на показники процесу зняття ФПШ з її поверхні: тип сопла, діаметр його вихідного отвору, коефіцієнти витрат ц й стиску е.
Геометричні параметри розчиноподавальної системи (відстань Н від сопла до ФПП, відстань £ між соплами, тиск Р в гідросистемі) визначають коефіцієнт дифузії вимивного розчину у ФПШ та механічну дію розпиленого струменя на поверхню ФПП.
Таким чином, до основних параметрів систем подавання вимивного розчину, що суттєво впливають на інтенсивність і йкість вимивання ФДФ, можна віднести: тип сопла; відстань від нього до оброблюваної ФПП; відстань між осями суміжних струменів; тиск у гідросистемі.