Трудомісткість виготовлення сталевих конструк­цій складається з трудомісткості виконання робіт в основних виробничих цехах та трудомісткості допоміжних і неосновних виробництв.

Перелічимо трудомісткість процесів в основ­них виробничих цехах:

У підготовчих цехах — виконання правки ме­талу;

У цехах обробки — розмічування, різання ме­ханічне і кисневе, виконання отворів, стругання, фрезування деталей, вальцювання, правка і гнут­тя:

У складально-зварювальному цеху — складан­ня, зварювання, клепання і фрезування;

У механічному цеху — механослюсарні роботи; у малярно-вантажному цеху — грунтування та фарбування.

Крім цього, враховують допоміжні операції в цехах основного виробництва.

Неосновне, допоміжне виробництво займається виготовленням метизів, електродів, отриманням кисню, теплопостачанням тощо.

Трудомісткість виготовлення металевих кон­струкцій визначають за формулою

Тв = Акс V G0n0, (14.1)

Де G0, п0 — маса і кількість основних деталей конструкцій; А —- емпіричний коефіцієнт техно­логічності даної конструктивної форми — міц­ності прокату, який визначається кількісним співвідношенням між несучими (основними) і до­датковими деталями; кс — коефіцієнт серійності.

Значення коефіцієнта А може бути визначено як відношення повної трудомісткості до трудо­місткості несучих деталей конструкції.

Трудомісткість виготовлення і пов'язані з нею витрати на заробітну плату робітникам основних виробничих цехів впливають на більшість витрат заводської діяльності.

У собівартість виготовлення входять вартість основних і допоміжних матеріалів, а також по - завиробничі витрати. Вона має таку структуру: основні й допоміжні матеріали (65...70 %); заробіт­на плата робітникам основних виробничих цехів (6...8 %); цехові витрати (4...6 %); позавиробничі витрати (4...10 %).

Витрати на матеріали передбачають вар­тість прокатної сталі (96...98 %) і напівфабрикатів, а також вартість електродів, флюсів, вуглецевого газу для зварювання метизів, малярних мате­ріалів.

Вартість прокатної сталі у конструкціях виз­начається цінами з урахуванням доплат (знижок) до них залежно від вимог до замовленого металу.

Оптові ціни залежать від сортаменту прокату, марки сталі визначають на 1 т теоретичної маси згідно з чинними прейскурантами. Транспорту­вання прокатної сталі до найближчої від заводу сталевих конструкцій залізничної станції входить у затрати постачальника.

При визначенні вартості металу в конструк­ціях враховують заготівельно-складські витрати, витрати на доставляння металу від залізничної станції на склад заводу сталевих конструкцій.

Витрати на зарплату визначаються затра­ченою працею (трудомісткістю) при виготовленні сталевих конструкцій.

До цехових витрат належать виробничі ви­трати на утримання, поточний ремонт і аморти­зацію технологічного обладнання, на додаткову заробітну плату основним виробничим працівни­кам, на технологічні потреби (вода, паливо, пара тощо) та загальноцехові витрати на утримання чергового персоналу цеху, амортизацію цехових будинків, охорону праці, випробування тощо

До загальнозаводських належать витрати на утримання персоналу заводоуправління, кон­структорського бюро, на амортизацію будинків загальнозаводського призначення, організацію підготовки кадрів тощо.

Позавиробничі — це витрати на завантаження і перевезення готових конструкцій до залізничної станції колією заводу металевих конструкцій, від­рахування на науково-дослідні роботи, фонди де­яких видів преміювання, витрати на утримання контор комплектації.

Витрати на будівельні матеріали і заробіт­на плата виробничих робітників належать до ка­тегорії прямих, які стосуються тільки продукції, що виготовляється.

Цехові та загальнозаводські витрати стосують­ся специфіки даного виробництва і називаються другорядними.

Монтаж сталевих конструкцій виконують спе­ціалізовані організації, територіальні трести. Со­бівартість монтажу складається з прямих і на­кладних витрат. Більшу частину витрат (понад 80 % собівартості монтажу) становлять витрати на основні конструкції й деталі. До 10 % прямих витрат — це витрати на основну заробітну плату робітникам, у тому числі зайнятим на будівель­но-монтажних роботах. Залишкова частина — витрати на експлуатацію машин і механізмів.

Накладними є витрати адміністративно-управ­лінські, а також витрати на організацію вироб­ництва (відрядження, утримання чергового пер­соналу, проектування виробництва), охорону пра­ці монтажників тощо.

У монтажних роботах відповідальним і тру­домістким є вивіряння та закріплення конструк­цій, тому скорочення термінів монтажу залежить від укрупнення конструкцій (монтажних елемен­тів), а також від точності їх заводського виго­товлення.