Розвиток будівництва сприяв формуванню двох напрямів виробництва конструкцій. Розглянемо кожен з них зокрема.

1. Застосування трубобетону в традиційних конструкціях, що працюють на стиснення (колони промислових та цивільних будівель, пілони ви­сячих покриттів і споруд, опори ліній електро­передач, стиснені стержні арок і ферм).

2. Розробка нових конструктивних схем буді­вель і споруд, в яких основні навантаження сприй­маються дуже стисненими трубобетонними еле­ментами. У цьому випадку згідно з принципом концентрації матеріалу укрупнені елементи по­легшуються, а несуча здатність їх збільшується.

Трубобетонні конструкції переважно проекту­ються зварними, при цьому широко застосовують автоматичне та напівавтоматичне електрозварю­вання. Монтажні з'єднання роблять такими, щоб під час будівництва їх можна було монтувати за допомогою найпростіших засобів, обов'язково за­безпечуючи високу якість.

Розміри трубобетонних конструкцій слід при­значати відповідно до умов стандартизації, мо - дульності та уніфікації. Необхідно, щоб кількість лінійних розмірів, що застосовуються в одній кон­струкції (діаметри, товщини стінок), була міні­мальною, а окремі елементи укрупнені, наскільки це дозволяють вантажність та габарити монтаж­них механізмів, умови транспортування.

При проектуванні будівель і споруд зі засто­суванням трубобетонних елементів використову­ють чіткі конструктивні схеми, які забезпечують необхідну міцність і загальну стійкість під час експлуатації.

Особливу увагу при проектуванні трубобетон­них конструкцій звертають на міцність і довго­вічність вузлів. Необхідно забезпечувати заходи щодо захисту конструкцій від корозії; уникати пазух і корит, в яких можуть накопичуватися пил та волога. Усі деталі конструкції мають бути до­ступними для очищення та фарбування.