ЗАЛЕЖНІСТЬ ГРАФІЧНИХ СПОТВОРЕНЬ ФЛЕКСОГРАФІЧНИХ ВІДБИТКІВ ВІД ФАКТОРІВ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ПОВЕДІНКУ ФАРБИ У СМУЖЦІ ДРУКАРСЬКОГО КОНТАКТУ
Аналіз літературних джерел і досліджень, виконаних УНДІСВД, а також практичного досвіду флексоїрафії, показує, що ірафічні спотворення зображень на відбитках залежать від режиму друкарського процесу, технологічних параметрів ФДФ, властивостей фарб і ЗМ, характеристик ФДМ. При цьому вважають, що такі специфічні особливості флексоїрафічного способу друку, як використання еластичних ДФ і малов’язких фарб з великим вмістом розчинників, що швидко випаровуються, у смужці друкарського контакту суттєво впливають на характер формування друкарського зображення на відбитку та його ірафічні спотворення. Незважаючи на порівняно малий тиск на ФДФ ці фактори створюють сприятливі умови для видавлювання фарби у смужці друкарського контакту за краї очка друкарського елемента, що повинно впливати на ірафічні спотворення зображення на відбитку.
Експериментальні дані про закономірності й особливості друкарського процесу, опрацьовані в УНДІСВД, показали, що роздавлювання фарби у смужці друкарського контакту залежить, передусім, від її в’язкості, тиску на ФДФ, тривалості контакту, розміру очка друкарського елемента та товщини фарбового шару на формі. Для математичного опису цього явища як вихідні використано відомі співвідношення гідродинаміки.
Характер течії фарби у смужці друкарського контакту визначається числом Рейнольдса
Де К — швидкість витікання фарби у смужці друкарського контак - 4/**
Ту; П = — — гідравлічний діаметр (і7 — периметр щілини; Я — площа її перерізу); у = — — кінематична в’язкість; - ц, р — відповідно динамічна в’язкість Ггустина фарби у смужці друкарського контакту.
Розрахунок числа Яе для найбільш несприятливих умов процесу друкування (мінімальна в’язкість фарби, максимальна швидкість друку тощо) показав, що його значення не перевищує 10, тобто течія фарби у смужці друкарського контакту за будь-яких реальних умов ФД має ламінарний характер (Ке<3,6-102... 3-106).
Розглянемо поведінку в смужці друкарського контакту шару фарби в’язкістю V завтовшки у0, який стискується силою Р між двома
поверхнями, однією з яких є відносно гладенька поверхня ЗМ (наприклад, лакованого целофану), іншою — очко друкуючого елемента за умови, що в цьому разі поверхня контакту моделюється плоскою поверхнею (рис. 4.4, а).
Об’єм фарби Уф, що витікає за краї очка друкуючого елемента внаслідок дії сили Р на цей елемент, можна визначити за формулою
У=Ы(у-у), (4.2)
Рис. 4.4. До розгляду поведінки фарби у смужці друкарського контакту |
Де Ь — ширина штриха; І — його довжина; уй, у — товщини фарбового шару відповідно до і після контакту. З іншого боку, на відбитку об’єм фарби становитиме
(4.3) (4.4) (4.5) (4.6) |
Де 5І — площа перерізу видавленого шару фарби. Оскільки
Маємо
Ы(уй ~у) = 2/іУр
Звідки
У)- |
Експерименти показали, що переріз шару фарби, який витікає за краї друкуючих елементів при здобутті відбитка на лакованому целофані та поліетилені, задовільно апроксимується півсегментом. Як відомо, площа півсегмента визначається виразом
(4.7) |
5;=—(20-ап20),
Г = _ Віп© |
Де |
Радіус кругового сегмента; д — півхорда сегмента;
© — динамічний кут змочування поверхні ЗМ фарбою, видавленою за краї друкуючого елемента (рис. 4.4, б).
Тоді з (4.6) і (4.7) маємо
28ІП 0 |
Оскільки видавлювання фарби під дією сили Р здійснюється по обидва боки очка друкуючого елемента, абсолютне спотворення зображення цього елемента на відбитку від видавлювання фарби становитиме
(4.9) |
Дб, = 2д.
Підставивши значення д, знайдене з (4.8), у (4.9), дістанемо
(4.10)
Цей вираз приблизно характеризує розтікання фарби на лакованому целофані. Очевидно, на більш шорстких ЗМ (наприклад, на картоні) розтікання фарби суттєво відрізнятиметься через наявність нерівностей на їхніх поверхнях. Тому при однаковій витраті фарби збільшення ширини штрихів внаслідок видавлювання фарби на папері буде меншим.
(4.11) |
У зв’язку з цим у загальному вигляді спотворення зображення друкуючого елемента на відбитку від витікання фарби можна схарактеризувати величиною
Дг>„=2<ґ=2у/д,
Де у — коефіцієнт, який має вигляд відношення спотворення зображення від витікання фарби на тій чи іншій підкладці порівняно із спотворенням його на гладких не всмоктуючих матеріалах при друкуванні в аналогічних умовах. Він залежить від гладкості та всмоктувальної здатності'ЗМ. Якщо для гладких поверхонь у/ = 1, то для
Шершавих у/<. Отже,
(4-12)
Товщину у фарбового шару (див. рис. 4.4, а) між ДФ і задрукову- ваною поверхнею після прикладання навантаження при ламінарній течії фарби визначимо з рівняння, здобутого для сили Р при розв’язанні аналогічної задачі гідродинаміки:
(4-13)
Де и — швидкість переміщення друкуючого елемента, причому
Або ±шІ*. Л Г}ІЬ уг г}ІЬ
Інтеїруючи останній вираз, дістаємо
І
^+- (4.14)
V17/* й
Силу Р можна виразити через тиск р на ДФ:
Р=Ф, (4.15)
А тривалість / контакту — через ширину В смужки друкарського контакту та лінійну швидкість друку V.
1=у-’ (4л6)
Оскільки питомий тиск друку р за своїм абсолютним значенням дорівнює напруженню а, що виникає у ДФ при її деформації в смужці друкарського контакту, маємо
Р = сг = єЕтп. (4.17)
У°~1 пЬ2а |
(4.18) |
А^ = 2^8іп©[---- ——1 |
Як видно, абсолютне значення графічних спотворень відбитків внаслідок видавлювання фарби у смужці друкарського контакту при флексоїрафічному способі відтворення зображень є функцією таких параметрів: умов і режиму друкарського процесу (розміру Ь очка друкуючих елементів, товщини шару уд фарби на смужці, відносної деформації останньої є, швидкості друку У); властивостей ДФ (динамічного модуля пружності - ЕД1Ш); динамічної в’язкості 7 фарби; мікрогеометрії поверхні ЗМ, що визначається коефіцієнтом цг; характеру взаємодії фарби та ЗМ (динамічного крайового кута змочування © ); конструктивних розмірів основних робочих органів друкарського апарата (формного та друкарського циліндрів), які разом з деформацією ДФ визначають ширину 2? смужки контакту. |
Підставивши (4.15) — (4.17) у співвідношення (4.14), а останнє — в (4.12), дістанемо остаточний вираз графічних спотворень зображення друкуючого елемента на відбитку, що виникають внаслідок видавлювання фарби на краї очка друкуючого елемента:
Рівняння (4.18) було перевірене при експериментальному друкуванні тиражів на лакованому целофані. Розрахункові абсолютні значення графічних спотворень відбитків визначалися при ц/ = 1 і © = л/2.
Ширина смужки контакту розраховувалася за формулою
Де і? фа і Лап — відповідно радіуси формного і друкарського циліндрів; Аг — абсолютна деформація форми у смужці контакту.
(де |
К |
Дості за Шором, а також залежності коефіцієнта |
Рис. 4.3. Залежність графічних спотворень Д6, друкуючих елементів на відбитках від деформації Дг ДФ при швидкості друку 1 м/с : 1...3— експериментальні криві; Г...З' — розрахунком криві; І, І’— твердість ДФ 70 од. за Шором; 2, 2' — 55 од. за Шором; З, З’ — Ф; од. за Шором |
Еа— статичний модуль пружності) від твердості за Шором для аналогічних умов. Результати експериментального дослідження та аналітичних розрахунків графічних спотворень на відбитках друкуючих елементів типу штрихів завширшки 0,15 і 2 мм при швидкості друку 1 м/с показано на рис. 4.5, а та б відповідно. Як видно, для досліджуваних умов друкарського процесу зі збільшенням деформації ДФ у смужці друкарського контакту та її твердості відбувається зростання графічних спотворень відбитка. При цьому абсолютні значення графіч- |
Динамічна в’язкість фарби у смужці друкарського контакту визначалася з одержаних раніше її залежностей від швидкості друку та в’язкості фарби у фарбовому резервуарі друкарської машини. Переведення твердості ДФ у динамічний модуль пружності здійснювалося з урахуванням залежності статичного модуля пружності від твер
них спотворень зі збільшенням деформації форми для ширших штрихів зростають різкіше, ніж для тонких. З підвищенням твердості ДФ збільшується модуль пружності, а значйть, і тиск на форму, що також призводить до більшого видавлювання фарби на краї очка друкуючих елементів і внаслідок цього зростають графічні спотворення відбитків. Аналогічні результати були здобуті також при швидкостях друку 1,5 і 2 м/с.
Таким чином, результати експериментальної перевірки, проведеної фахівцями УНДІСВД, показали, що теоретична залежність
(4.18) дає добру якісну й задовільну кількісну відповідності експериментальним даним і узгоджується з результатами, здобутими раніше.