Розпилений струмінь, що витікає із щілинного сопла, має вигляд еліпса (рис. 2.35). Його розміри та площа зрошування залежать від відстані Ні кутів розпилення атіп, Довжина пля­ми визначається виразом

При збільшенні відстані Н зро­стає площа фотополімерної копії, яка обробляється соплом, але зменшується гідромеханічна дія розпиленого струменя на ФПІІІ, що збільшує час вимивання і по­гіршує фізико-механічні власти­вості ФДФ. Зменшення відстані Н сприяє скороченню часу вимиван­ня, але потребує збільшення кіль­кості сопел у розчиноподавальній системі, зміни її витратних харак - Рис 2.35. форма рідини> що терИСГИК І, ЯК наслідок, Зростання витікає із щілинного сопла енерговитрат.

У зв’язку з тим, що сопла у розчиноподавальній системі вста­новлюються на трубках, їх крок 5 визначається розмірами плями (рис. 2.36, а), тобто має зберігатися умова *Ус = Ь для стикання зон зрошення, що створюються суміжними соплами.

При зменшенні відстані між соплами (Яс<Ь) спостерігається на­кладання факелів розпиленої рідини, що призводить до зміни дис­персного складу розпилення та нерівномірності видаляння ФПШ з поверхні копії.

В УНДІПП ім. Т.Шевченка на експериментальній вимивній уста­новці досліджувався вплив кроку сопел у розчиноподавальній сис­темі. П. ід час оброблення зразків ФПП змінювалася відстань і", між соплами і після зняття ФПШ мікрометром МК 25-1 вимірювалася

Товщина ФДФ по ширині. Для об’єктивної оцінки нерівномірності видаляння ФПШ після закінчення процесу вимивання мінімаль­ний шар на поверхні ФДФ становив йо = 25...50 мкм. За результата­ми вимірювань були побудовані криві розподілу ФПШ по поверхні пластини. При 5с<£ (рис. 2.37, а) різнотовщинність ФПШ ЛАщ = =5й — А0= 175 мкм (рис. 2.37, б). При. У = (0,9...1) Ь (цив. рис. 2.36, а) різнотовщинність ААц, = 50 мкм (рис. 2.36, в).

4Л#.мш а

Ко­їм

50-

0 6

Рис. 2.37. Розташування сопел у розчиноподавальній системі з перекриттям зон зрошення (а) та про - філограма розподілу ФПШ по поверхні ФДФ (б)

Таким чином, найбільша рівномірність зняття ФПШ з поверхні ФПП спостерігається тоді, коли зони зрошення, що створюються окремими соплами, стикаються (цив. рис. 2.36, о). Крок сопел визна­чається за формулою

Яс=*,Яі8ашах/ 2, (2.32)

А мінімальна відстань між рядами трубок із соплами — за формулою

^тр = КгНХ%а тівІ2, (2.33)

Це К, К} — коефіцієнти непокриття.

При розрахунку розчиноподавальної системи виходять з умови рівномірності зняття ФПШ (Кх = 0,9...1). Коефіцієнт вибираєть­ся, виходячи з геометричних розмірів сопел, елементів їх закріп­лення та розмірів підвідних трубопроводів (К^ = 2...3). а,^, схпщ, — максимальний і мінімальний кути розкриття факела розпиленого струменя по великій та малій осях еліпса.

Збільшення густини зрощення і рівномірніше зняття ФПШ до­сягаються при розташуванні великої осі еліпса розпилення рідини

Піц кутом р = 15...30* до осі трубок (див. рис. 2.36, б). При цьому крок сопел визначається виразом

S' = Scosfi = - К, Яатах cosfi, (2.34)

2

А відстань між рядами трубок із соплами — виразом

■^тр = ^тр COS Р = minCOS Р • (2.35)

Кількість знятого ФПШ при роботі одного сопла протягом ЗО с залежно від відстані Н до пластини (від 20 до 70 мм) і тиску Р в гідросистемі (від 0,3 до 0,6 МПа) можна визначити за такими фор­мулами:

М= — 0,157 + 0,49Р+ 0,693#для сопла 0 1,34 мм; ]

М= - 0,307 + 0,622Р+ 0,116Н - « - 0 1,74 мм; ї (2.36)

М= — 0,443 + 0Д01Р+ 0,129#— * — 0 2,2 мм. J

При відомих ширині А, довжині В ФПП, висоті h ФПШ та його густині р маса матеріалу, що підлягає видалянню, становить

М, = ABhp. (2.37)

Тоді кількість сопел розчиноподавальної системи

П-К>Щ' (2.38)

Де — коефіцієнт, яким ураховують насичення ФДФ друкарськи­ми елементами (К^ = 0,7...1); Мв — маса ФПШ на поверхні копії; М

— маса ФПШ, що знімається одним соплом; Т1 — кількість циклів вимивання (Ті = Т/ЗО, де Т — загальний час вимивання фотополі - мерної копії).

Кількість сопел на трубці розчиноподавальної системи

П ±

(2.39)

А кількість трубок

(2.40)

При конструюванні розчиноподавальних систем продуктивність вимивної машини можна підвищити, збільшивши кількість сопел або змінивши тиск у гідросистемі подавання розчину. Виходячи з потрібної продуктивності машини, можна рекомендувати такі оп­тимальні технологічні параметри системи: при продуктивності до 60 форм/год тиск у гідросистемі має становити 0,3...0,35 МПа, відстань від сопел до фогополімерної копії — 35...40 мм; при продук­тивності 100...120 форм/год — відповідно 0,45...0,5 МПа і 30...35 мм.

Витрата вимивного розчину визначається виразом

Q=&n, (2.41)

Де Qc — витрата розчину соплом; п — кількість сопел у розчинопо - давальній системі.

Потужність електропривода насосного агрегату можна визначи­ти за формулою

Де б — подача насоса, м3/год; Н— тиск у гідросистемі, м; у — питома вага розчину, кг/м3; К — коефіцієнт запасу (К= 1... 1,5); >/н— коефіцієнт корисної дії (ККД) насоса.