Оптичні властивості рідких ФПМ й оптимізація ультрафіолетових опромінювачів
Діючі ЕУ мають низку недоліків, зокрема велику енергоємність при досить низькій продуктивності, невисокі світлотехнічні та значні масогабаритні показники. В УАД й УНДІПП їм. Т. Шевченка проведено роботу щодо оптимізації світлотехнічних і енергетичних параметрів ультрафіолетових опромінювачів для ЕУ на основі вивчення оптико-спектральних характеристик рідких ФПМ. Нижче наведено основні результати виконаних досліджень.
Як встановлено на основі експертного опитування, однією з визначальних характеристик якості є: з одиничних показників для рідких ФПМ — оптичні й енергетичні, а для ФДФ — репродукційно - графічні та експлуатаційні. Ці самі показники належать до вагомих і в комплексній оцінці якості рідких ФПМ і ФДФ. З цього випливає необхідність досліджень оптико-спектральних характеристик — показників заломлення п (Я), поглинання (Я ), відбивання Л(А ) та
розсіяння /ряк під час ультрафіолетового твердіння рідких ФПК, так і готових заполімеризованих матеріалів.
Методика визначення Дисперсії показників заломлення п(Л ) та поглинання (Я ) рідких ФПК полягає в експериментальному дослідженні спектрів відбивання ЩА ) в діапазоні довжин хвиль
72,8.. .413 нм за допомогою автоматизованої спектральної установки КСВУ-234 в комплекті з ЕОМ «Электроника ДЗ-28». Із здобутих спектрів відбивання Я(А ) обчислювалися та будувалися дисперсії п(Л), ЩА) з використанням співвідношень, знайдених на підставі рівнянь Крамерса—Кроніга:
(2.1)
(2.2)
Де 0 (Я) — фаза відбитої хвилі.
Величини та індикатриси розсіяння світла в шарі рідкої ФПК під час її експонування УФВ визначалися за допомогою установки, створеної в УНДІПП ім. Т.Шевченка.
Залежності п(А ) та Н(А ) дали змогу визначити товщину фото - полімернош шару (ФПШ). Встановлено, що вона суттєво залежить від інтенсивності Е та довжини хвилі Я УФВ в інтервалі Е >1...10 Вт/м2. Максимальна товщина ФПШ становить 8...10 мкм і при Е > 10 Вт/м2 від загальних параметрів не залежить.
Визначення подвійного променезаломлення та поляризації за допомогою модифікованих матриць Джонса використано для встановлення залежності між інтенсивністю УФВ, відбитого від поверхні ФПШ, та кутом падіння Я. Максимальне значення нормальної складової Ех УФВ, відбитої від ФПШ, становить 14°, для нор - мальнопадаючого потоку — 17е, а для загального — 16". Слід зазначити зменшення анізотропії зі збільшенням Е та УФВ.
Дослідження розсіяння світла в шарі рідкої ФПК показали, що кількісне значення /р в тілесному куті з плоским кутом при вершині
90.. .270" відносно падаючого променя на поверхню ФПШ становить 0,01...0,1 від інтенсивності (рис. 2.28, а).
На підставі даних, здобутих методом електронної мікроскопії, побудовано залежність максимальних розмірів d мікрогетерогенних утворень від інтенсивності Е та довжини хвилі УФВ. Можна виділити три спектральні зони, що є найбільш ефективними з погляду найкращих експлуатаційних показників ФПМ (у першу чергу механічних): перша - А - 408 нм, Е = 875 Вт/см3; друга — Я =389 нм, Е= = 1250 Вт/см2; третя — Я =337 нм, Е= 1500 Вт/см2. Збільшення опро - міненості зразків при зменшенні А пояснюється необхідністю здо-
А |
& |
|
Рідка ФПК |
||
/ 370НМ |
=350нм |
І і <рпш7 |
390ш4/ |
'*7777777777777777777} |
Л. нм |
П(Л) |
А* |
350 |
1,63 |
М. о |
380 |
».39 |
19,5 |
400 |
І. ад |
20,5 |
Ї=70І |
Рис. 2. 28. Поширення актинічного випромінювання в об’ємі рідкої ФПК:
А — фрагмент індикатриси розсіяння при експонуванні (1—2 хв; 2—10 хв; 3—15 хв; 4— 20 хв); б — хід променя з урахуванням дисперсії я (А ); в — індикатриса опроміненості на поверхні та в об’ємі ФПМ ідеальним УФВ
Буття більшої кількості енергії під час формування мікрогетероген - них утворень великого розміру.
(2.3) |
З урахуванням виконаних експериментальних і теоретичних досліджень виведено емпіричну формулу, що пов’язує між собою основні оптичні та структурні параметри рідкої ФПК; .
1 дп |
2 |
Їх |
|
1+^ М. |
Н[х, у,г) = |
'♦&М |
Де циліндрична функція Бесселя нульового порядку визначається виразом
Тут /п, І — інтенсивності падаючого та розсіяного світла відповідно; х, у, і — координати; Рі(А ) — гіпергеометрична функція першого роду; а, Ь, с — еліпсоїдні параметри мікрогетерогенних утворень.
Крім того, на підставі проведених в УНДІПП ім. Т.Шевченка комплексних досліджень було доповнено модель формування друкарського елемента в шарі рідких ФПК під час експонування (рис. 2.28, б, в) й виведено загальну формулу для розрахунку опроміненості. Виконано також теоретичні дослідження щодо досягнення максимальної рівномірності опромінення горизонтальної поверхні
Заданого формату мінімальною кількістю люмінесцентних ламп. Для цього було розроблено опти - ко-геометричну модель оп - роміненості поверхні однією такою лампою, розміщеною на висоті 50, 100 та 200 мм, і здійснено її математичний опис (рис. 2.29), а в подальшому на її основі виконано аналогічну роботу стосовно ряду (3...10, 12 шт.) люмінесцентних ламп, з яких може складатися панель ультрафіолетового опромінювача для виготовлення ФДФ різних форматів (21x30... 30x42 см). При цьому розглядалися два варіанти таких опромінювачів: з плоским відбивачем і без нього.
Рис. 2.29. Оіггико-геомеїрична модель опроміненосгі поверхні однією люмінесцентною лампою |
Виходячи з основного закону світлотехніки, з урахуванням світлотехнічних і геометричних параметрів люмінесцентних ламп опромі - неність будь-якої точки площини однією такою лампою визначатиметься виразом
‘1^со5а(со5Я а 5) (2.4)
£М-Я-
Де Ьо — яскравість (інші величини вказано на рис. 2.29). Елементарна площа на поверхні люмінесцентної лампи
(2.5) |
Дг_ дг_ да ду
Рівняння, що описує її поверхню, має вигляд
Інтегруванням виразу (2.6) для масиву точок, які належать опромінюваній площині, можна дістати розрахункову картину її оп - роміненості.
Розрахунок опроміненості Ел кожної точки площини панеллю люмінесцентних ламп зводився до визначення загального потоку УФВ як суми інтегральних потоків від кожної лампи з урахуванням кутів затінення. Після розробки алгоритму та прикладної програми було виконано відповідні розрахунки для різних відстаней між окремими люмінесцентними лампами панелі та між панеллю і площиною у. Ізолінії опроміненості площини будувалися на підставі масивів даних для кожного випадку окремо в графічному редакторі 81ЛІРЕІІ-2.4. Розрахунки показали (рис. 2.30, а), що для рівномірного опромінення поверхні касети формату А4 з допуском ± 5 % по-
<іаЛу.
Трібно мати (без відбивача) мінімум 6 шт. люмінесцентних ламп ЛУФ-40, а формату АЗ — 8 шт. При цьому відстань між окремими лампами панелі має становити 60 мм, а між центром колб ламп і площиною |/ — 100 мм. При застосуванні плоского відбивача з коефіцієнтом відбиття р = 0,5 досить чотирьох таких ламп (рис. 2.30, б).
Програма точного розрахунку опроміненості площини панеллю люмінесцентних ламп на мові ФОРТРАН-77.5.0 є універсальною, оскільки можна задати будь-які значення габаритних розмірів ламп, а також відстані від центрів їх до площини, що опромінюється.
Е,6ідн. од. Е, бідн. од. Рис. 2.30. Характер просторового розподілу опроміненості площини панеллю з шести люмінесцентних ламп ЛУФ-40: А — без відбивача; б — з плоским відбивачем |
Таким чином, зменшення енерговитрат можливе не тільки завдяки підвищенню світлочутливості ФПМ, а й оптимізаци процесу експонування ФПМ, конструкцій та режимів роботи ультрафіолетових опромінювачів. Це, в свою чергу, передбачає розгляд узагальненої оптико-геометричної моделі формування друкарського рельєфу в об’ємі ФПМ з урахуванням його основних оптичних властивостей та створення математичної моделі для розрахунку опроміненості поверхні рідкої ФПК панеллю люмінесцентних ламп.
Теоретично розраховано товщину перехідного шару на межі ФПМ
— рідка ФПК та її залежність від довжини хвилі, інтенсивності й поляризації УФВ. Встановлено, що поверхня перехідного шару характеризується високим коефіцієнтом відбиття (при р= 14... 17° відбивається до 80 % УФВ, яке дійшло до нього). Показано, що ступінь дифузності УФВ відіграє суттєву роль у формуванні профілю друкарського елемента. Визначено основні вимоги до світлотехнічних параметрів ультрафіолетового опромінювача, в тому числі й до діапазону кута падіння УФВ на поверхню касети (а = 0...300). Знайдено оптимальні відстані між джерелами світла та між ними і поверхнею рідкої ФПК. Оптимальна конструкція ультрафіолетового опромінювача дає змогу досягти високої рівномірності опроміненості поверхні рідкої ФПК (не більш як + 5 %) при зменшенні кількості люмінесцентних ламп і незначному спаді загальної інтенсивності УФВ.