Газгольдери — це інженерні споруди у вигляді резервуарів, які призначені для зберігання, вирівнювання складу, переміщення та розподілу різноманітних газів.

Залежно від внутрішнього тиску газгольдери поділяють на два класи: газгольдери низького тиску зі збитковим тиском до 0,5 Н/см2 і високого тиску з робочим тиском до 300 Н/см2 і більше.

Газгольдери низького тиску мають змінну місткість і поділяються на дві групи:

А) мокрі газгольдери з вертикальними і гвин­товими напрямними конструкціями;

Б) сухі газгольдери з поршнем із гнучкою сек­цією.

Газгольдери високого тиску мають однакову місткість, їх можна поділити за типом геометрич­ної форми:

А) циліндричні газгольдери зі сферичними днищами — горизонтальні та вертикальні;

Б) сферичні газгольдери.

Найбільш поширені мокрі газгольдери з вер­тикальними і гвинтовими напрямними. Застосо­вуються мокрі газгольдери як відкриті, так і роз­ташовані в будовах. Мокрі газгольдери можуть мати місткість від 100 до 32 000 м3. Мокрий газ­гольдер складається із водяного басейну, теле­скопів, дзвона і напрямних конструкцій (рис. 9.7). Водяний басейн, як і напрямні конструкції, є не­рухомою частиною споруди. Дзвін і проміжні лан­ки (телескопи) переміщаються або вверх при над­ходженні газу, або вниз при його витраті. У ниж­ній частині дзвона і кожного телескопа є водяний затвор (рис. 9.7), який перешкоджає виходу газів у атмосферу. Різниця рівня води в затворі за­лежить від тиску газу і становить 200...400 мм. У неробочому стані газгольдера дзвін і телескопи
занурені у водяний басейн (рис. 9.7, б). При на­повненні газгольдера газом спочатку піднімається дзвін, а потім телескопи, черпаючи своїми затво­рами воду з басейна. Дзвін і телескопи мають котки на консолях, які переміщаються по напрям­них конструкціях. Напрямні конструкції склада­ються із прикріплених до басейну стояків, кілець (ригелів) і розкосів. Басейни виконують як мета­левими, так і залізобетонними.

Сухий газгольдер поршневого типу — це вер­тикальний резервуар, в якому переміщається поршень-шайба. Корпус газгольдера складається з листової сталі та двотаврових стояків. Між поршнем і внутрішньою поверхнею корпуса зна­ходиться ковзний затвор на мастилі, який пере­шкоджає проходженню газу в надпоршневу час­тину. Сухі газгольдери мають місткість до 1000 000 м3, це великі споруди діаметром 45 і висотою 70 м.

Порівняно з мокрими сухі газгольдери мають деякі переваги: не потребують водяного резервуа­ра і обладнання для нагрівання води в зимовий період, витрати сталі на 1 м3 газу дещо менші.

Незважаючи на це, такі газгольдери мають суттєві недоліки: складні й трудомісткі у виго­товленні, допускають проникнення через затвори в надпоршневу частину вибухово небезпечних су­мішей газу, в експлуатації вимагають високих витрат.

Гляді наскрізних стояків із кутників; кільця й розкоси проектують із кутників.

Рис. 9.10. Прямокутний бункер: a — конструктивна схема; б — кріплення бункера до поздовжньої і поперечної балок; в — з'єднання ребер: г — вихідний отвір.