ФЕРМИ ЗІ ЗВАРНИХ ТРУБ

У кроквяних фермах з труб порівняно з ферма­ми зі загальних профілів при рівноцінних марках сталей і однакових умовах навантаження та екс­плуатації досягається економія сталі 15...20 %. У випадках застосування високоміцних сталей з розрахунковим опором 400...500 МПа можна до­сягнути зменшення витрат сталі до 30...40 %. Крім того, за рахунок скорочення обсягу зварних робіт трубчасті ферми мають меншу тру­домісткість виготовлення.

При проектуванні кроквяних ферм із круглих труб перевага надається конструктивним схемам,
які мають трикутну решітку з поєднанням у вуз­лах не більше двох стержнів. Шпренгельні решіт­ки в трубчастих фермах застосовувати не реко­мендується внаслідок складності конструктивного рішення вузлів.

Для легких сталевих труб використовують зварні гірямошовні труби діаметром від 50 до 426 мм, товщиною 2...10 мм. За умови місцевої стійкості товщина стінки стиснених труб повинна бути не меншою за 0,864 л/сГ.

ФЕРМИ ЗІ ЗВАРНИХ ТРУБ

ФЕРМИ ЗІ ЗВАРНИХ ТРУБ

ФЕРМИ ЗІ ЗВАРНИХ ТРУБ

ФЕРМИ ЗІ ЗВАРНИХ ТРУБ

ФЕРМИ ЗІ ЗВАРНИХ ТРУБ

ФЕРМИ ЗІ ЗВАРНИХ ТРУБ

Вертикальне Горизонтальна ребро і пластина

Вертикальне ребро

ФЕРМИ ЗІ ЗВАРНИХ ТРУБ

Rzt^zл орсткосі

Кільцева фасонка ним ребром

ФЕРМИ ЗІ ЗВАРНИХ ТРУБ

О П р

Рис. 6.19. Вузли наскрізних конструкцій зі стержнями з круглих труб (а—р).

У практиці проектування товщину стінки труби t приймають залежно від зовнішнього діа­метра d:

При 50 < d < 100 мм t > -^г(2...4 мм);

Zt)

При 150 < d

При 100 < d < 150 мм 3,5...5 мм);

ЗО

T> (понад 4,5 мм).

Поперечний переріз розтягнених елементів ферм приймають з труб діаметром понад 50 мм і товщиною не менше 2 мм.

Потрібну площу перерізу розтягненого еле­мента ферми визначають за формулою (6.4)

A

YcRy

Це N — розрахункове зусилля, кН; ус = 0,95 для розтягнених елементів (таблиця додатка 3); Ry — розрахунковий опір, МПа; приймається за лис­товим прокатом, з якого виготовлено зварні труби.

За площею Ас:Л визначають переріз труби, її діаметр та товщину. Діаметр труби приймають рівним (1/35—1/45) їгt з урахуванням максималь­ної гнучкості.

Визначений переріз труби перевіряють на міцність з урахуванням економічності.

Для визначення поперечного перерізу стисне­них елементів трубчастих ферм попередньо за­даються діаметром стисненого поясу d = (1/15— 1/25) х lel та елементів решітки d = (1/25— 1/40) и

Потрібна площа перерізу стисненого елемента

Визначається за формулою (-(і.5)

N

Лса1 = ----------------------------------- —,

УсфКу

Де ф залежить від гнучкості, яка має вигляд X = /,.[/((),35dJ; Yc = 1 для трубчастих стержнів.

За визначеною площею поперечного перерізу та діаметром труби з таблиці сортаменту знахо­дять товщину труби, перевіряють її міцність та стійкість.

При конструюванні вузлів трубчастих ферм рекомендується центрування всіх елементів, які з'єднуються в одному вузлі, виконувати по цент­рах мас труб.

У деяких конструктивних рішеннях можлива децентрація, але в цих випадках потрібно вра­ховувати вплив місцевого згинального моменту на напружений стан;

Кут нахилу розкосів до осі поясів ферми по­винен бути не меншим ЗО і не більшим 60°;

Відношення більшого діаметра труби (поясів) до меншого (стояки або розкоси) не має переви­щувати 4, інакше різко збільшується концентра­ція напруження в з'єднанні труб у вузлі;

Відкриті торці труб у стиках поясів повинні бути закриті заглушками;

Зварні з'єднання роблять герметичними, щоб волога та агресивні чинники не мали доступу в середину труб та не розвивалась корозія.

Деякі конструктивні рішення вузлів зображені на рис. 6.17—6.19. Зварні з'єднання трубчастих елементів решітки з поясами мають змінну форму за довжиною. Так, у місцях тупих кутів зварні шви можна вважати стиковими, в місцях з гос­трими кутами приєднання — кутовими. З дея­кими наближеннями в запас міцності в розрахун­ках весь шов приймають як кутовий з катетом, що дорівнює товщині труби.

Несучу здатність зварного шва, що приєднує розкіс до поясу, перевіряють за формулами (4.12), (4.13):

N

— ^їє/УЇН/УС,

Рш/^ИІ N

— Rwziwzic •

У тому випадку, якщо рівняння не задоволь­няється, визначають потрібну висоту катета:

N

(6.8)

Pw/^ioYги /їЛо/

А-А

ФЕРМИ ЗІ ЗВАРНИХ ТРУБ

ФЕРМИ ЗІ ЗВАРНИХ ТРУБ

Рис. 6.20. Підсилення труби бандажем.

N

(6.9)

Недостатню довжину труби, тобто висоту звар­ного шва для прикріплення розкосу, компенсу­ють накладкою-бандажем, вирізаним з труби та­кого ж діаметра, тільки розрізаного навпіл (рис. 6.20).

Розрахункову довжину зварного шва Іп„ який прикріплює розкіс до поясу ферми, визначають за формулою

Lu, = 7iddvj/ri, (6.10)

Де d, j — діаметр труби розкосу; vj/ — коефіцієнт, який приймають залежно від співвідношення dd/d:

Dd/d 0—0,2 0,5 0,6 0,7 0,75 0,8 0,85 0,9 0,95 1,0 |/ =1,0 1,01 1,02 1,03 1,04 1,05 1,06 1,08 1,12 1,22; d — діаметр труби поясу; Г) — коефіцієнт, що залежить від кута а. Останній знаходять за вира-
зом tg а = h/lef з округленням до цілих градусів. Нижче наведені значення a, sin а, tg а і Г):

A

Sin a

Tg а

•1

ЗО

0,5000

0,5773

1,5429

31

0,5150

0,6009

1,5450

32

0,5299

0,6249

1,4784

33

0,5446

0,6494

1,4495

34

0,5592

0,6745

1,4225

35

0,5736

0,7002

1,3973

36

0,5878

0,7265

1,3738

37

0,6018

0,7535

1,3517

38

0,6157

0,7813

1,3309

39

0,6293

0,8098

1,3114

40

0,6428

0,8391

1,2931

41

0,6567

0,8693

1,2758

42

0,6692

0,9004

1,2596

43

0,6820

0,9325

1,2442

44

0,6947

0,9667

1,2298

45

0,7071

1,0000

1,2160

46

0,7193

1,0355

1,2031

47

0,7314

1,0724

1,1908

48

0,7431

1,1792

1,1106

49

0,7547

1,1504

1,1682

50

0,7660

1,1917

1,1577

51

0,7772

1,2349

1,1479

52

0,7880

1,2799

1,1385

53

0,7980

1,3270

1,1295

54

0,8090

1,3764

1,1211

55

0,8192

1,4281

1,1131

56

0,8296

1,4826

1,1055

57

0,8387

1,5399

1,0983

58

0,8481

1,6003

1,0914

59

0,8572

1,6643

1,0849

60

0,8660

1,7320

1,0787

90

1,0000

1,0000

Вкладка

Розрахункову довжину зварного шва приєд­нання трубчастих елементів решітки до поясів ферми можна визначити також за формулою

Lw — її + 12 + 3 "

Де

(dydf

(6.12)

2 sin а' ' 3 2 - (dd/d)2 При приєднанні трубчастого розкосу до плос­кої полички поясу (наприклад двотавр) d = °° і віповідно l2 = dcJ/2. Коли за конструктивними ви­могами осі розкосів перетинаються не в центрі вузла, тоді необхідно враховувати додатковий місцевий згинальний момент і відповідно вплив додаткового напруження на стержні вузла.

Зварні стики виконують у заводських умовах при необхідності збільшення довжини поясів, а також для з'єднання труб різного діаметра (рис. 6.21, а—и).

(ail)

Dd

H =

Монтажні стики трубчастих ферм конструю­ють на високоміцних болтах з торцевими флан­цями або поздовжніми ребрами і об'єднують в єдину суцільну конструкцію відправні марки ферми (рис. 6.21, і—й).

В опорних вузлах трубчастих ферм, як і в фермах з кутників, необхідно конструювати жор­сткий опорний стояк для передачі навантаження на опору.

Ребра


^ттггаїктгт^

Монта

Жнии шов

Перехідний конус

ФЕРМИ ЗІ ЗВАРНИХ ТРУБ

На високоміцних болтах

Ребра

Монтажні шпильки

Хрестоподібна фасонка Заводський Монтажний. v і шов

І шов І у шо

Рис. (5.21. Поздовжні стики трубчастих стержнів: a—її —■ зварні; і—й — болтові.

Комментарии закрыты.