У процесі компонування поперечної рами цеху виявляють її конструктивну схему, визначають конфігурацію й основні розміри елементів (колон, ригелів), типи перерізів цих стержнів (суцільний, наскрізний), схеми і способи вузлових з'єднань (жорсткі, шарнірні, на болтах, зварні тощо).

Розрахункова схема повинна найповніше від­повідати конструктивній схемі. Однак тут вводя­ться деякі умовності й спрощення, які суттєво не впливають на точність розрахунку, але значно його полегшують.

Конструктивні елементи в розрахунковій схемі рами замінюють геометричними осями, які про­ходять через центри ваги перерізів. При відсут­ності попередньо призначених розмірів перерізів приймають геометричні осі елементів посередині їх висоти. Висоту колони рахують від низу опор­ної плити бази. За розрахунковий проліт рами приймають відстань між геометричними осями надкранових частин колон. Розрахункові осі колон постійного перерізу приймають прямолінійними по всій висоті рами, в східчастих колонах — ла­маними. Відстань між осями верхньої і нижньої частин обчислюють за формулою є = (0,45...0,55) х х Ь„ — (0,5 • Ьв), де Ьв і Ьн — ширина відповідно верхньої й нижньої частин колони.

При жорстких з'єднаннях ригелів з колонами за геометричну вісь ригеля здебільшого прийма­ють вісь нижнього поясу. Ламаний обрис нижніх поясів при незначному нахилі прямолінійних ді­лянок, а також при ригелях з незначним нахилом (до 1 : 10) приймають горизонтальним. У рамах з шарнірним з'єднанням ригеля з колоною за вісь ригеля приймають лінію, яка з'єднує центри опор­них шарнірів.

З метою спрощення розрахунку рам осі під­кранових і надкранових частин східчастих колон суміщають. Позацентрово прикладене вертикаль­не навантаження від ригеля рами, підкроквяної ферми і частини поздовжньої стіни в межах верх­ньої ділянки колони враховується додатковим зо­середженим моментом у місці східчастого зламу вертикальних осей рами.