Основним типом настилів є монолітний і збірний залізобетон. Дерев'яні настили використовують обмежено через малу довговічність. Сталеві на­стили зумовлюють збільшення витрат металу і тому допускаються лише при належному тех- ніко-економічному обгрунтуванні. Найчастіше їх використовують у металургійній та хімічній про­мисловостях, для яких характерні підвищена температура і агресивність середовища.

У цьому підручнику розглянемо лише сталеві настили. Інші вивчають у відповідних курсах.

Для настилів найчастіше використовують ста­леві листи завтовшки 6...14 мм. При товщинах 6...10 мм використовують листи з рифами на по­верхні (рифлені, ромбічні або чечевичні), а при більших — гладкі. Поверх гладкого сталевого на­стилу обов'язково влаштовують нековзку підлогу. Настили майданчиків, розміщених у приміщеннях

ЧЖц

Рис. 5.4. Типи спряжень балок: спирання зверху (а), збоку: підвищене (б), на одному рівні (є), знижене (г).

Вибухово небезпечних підприємств, доцільно ви­конувати наскрізними та з матеріалів, що не дають іскор. При невеликих навантаженнях (3...7 КПа) і прольотах (500... 1400 мм) використовують просічно-витяжну сталь. У ряді випадків, коли це зумовлено технологічними вимогами (наприклад, поблизу обладнання та комунікацій), настил роб­лять знімним.

Товщину плоских настилів обчислюють залеж­но від навантаження д, відносних граничних про­гинів f/l (де / — прогин, а І — проліт настилу) та статичної схеми.

У незнімних конструкціях настили приварю­ють до балки. Під навантаженням у них вини­кають напруження як від згину, так і від розтягу (рис. 5.5). При співвідношенні l/t < 50 (де t — товщина настилу) настил жорсткий і напруження від розтягу незначні. Навпаки, при l/t > 300 на­стил гнучкий і незначним є напруження від згину. У будівництві найчастіше використовують насти­ли зі співвідношенням 50 < І < 300, коли на­пруження від розтягу і згину співмірні. У цьому випадку для обчислення потрібної товщини на­стилу чи найбільшого його прольоту можна ско­ристатися рівнянням Тимошенка—Телояна:

72Е

(5.1)

(1 - vVo<?n

V

Відношення прольоту настилу до гра­

Ничного значення його прогину; дп — нормативне навантаження; v — коефіцієнт Пуассона (для сталі v = 0,3).

У графічній формі рівняння (5.1) подано на рис. 5.5, г.

Горизонтальну опорну реакцію, на дію якої не­обхідно розрахувати шви кріплення настилу до балок, обчислюють за формулою

E-t-g

(1 " V2)gn'

Знімні настили виконують у вигляді панелей чи щитів і відповідно розраховують.